Чи знаєте Ви, що вчитися малювати, змальовуючи з фотографії, не корисно?
І що досвідчені художники, навпаки, можуть використовувати фотографію як етюд для написання великої картини?
Коли Ви вчитеся малювати, Вам необхідно зобразити предмет об'ємно на плоскому папері. Для цього треба вивчити предмет з різних сторін, зрозуміти його форму. Можна підійти близько, торкнутися його, подивитись на нього з боку.
Фотографія - це не об'ємний предмет, а вже готове зображення на плоскому папері. Звичайно ми розуміємо, що там сфотографовано об'ємний предмет, але наші очі, на жаль, бачать лише плоске зображення, вони схоплюють двомірну картинку. Замість яблука ми вчимося малювати лише фото яблука, а не об'ємний предмет.
Також малюючи з фото в нас не має можливості порівнювати предмети між собою, використовувати методи візуалізації (заміряти розміри і нахили сторін предметів за допомогою олівця на витягнутій руці). Очі майже одразу замилюються. Ви перестаєте бачити помилки. Саме тому принципово вчитися малюванню тільки з натури.
Фотограф - індивідуальна особистість. Він зробив фотографію так, як хотів. Художник теж перш за все особистість. Але коли він змальовує фото фотографа, не маючи при цьому можливості вибору точки зору, композиції, стилізації предметів, він втрачає особистість. І не рідко порушує авторське право фотографа.
Саме тому досвідчений художник може дозволити собі малювати з фото, використовуючи його не як основу для картини, а як допоміжний малюнок. Зазвичай художники використовували власні фото, які називали фотоетюдами. Так робили Едгар Дега, Михайло Врубель, Віктор Борисов-Мусатов та інші. Ці фото були частіше чорно-білими, як графічний малюнок, вони були гарним і надихали самі по собі.
Порівняймо фотоетюди Віктора Борисова-Мусатова з картинами, написаними за допомогою цих етюдів:
І що досвідчені художники, навпаки, можуть використовувати фотографію як етюд для написання великої картини?
Коли Ви вчитеся малювати, Вам необхідно зобразити предмет об'ємно на плоскому папері. Для цього треба вивчити предмет з різних сторін, зрозуміти його форму. Можна підійти близько, торкнутися його, подивитись на нього з боку.
Фотографія - це не об'ємний предмет, а вже готове зображення на плоскому папері. Звичайно ми розуміємо, що там сфотографовано об'ємний предмет, але наші очі, на жаль, бачать лише плоске зображення, вони схоплюють двомірну картинку. Замість яблука ми вчимося малювати лише фото яблука, а не об'ємний предмет.
Також малюючи з фото в нас не має можливості порівнювати предмети між собою, використовувати методи візуалізації (заміряти розміри і нахили сторін предметів за допомогою олівця на витягнутій руці). Очі майже одразу замилюються. Ви перестаєте бачити помилки. Саме тому принципово вчитися малюванню тільки з натури.
Тепер давайте поговоримо, як і коли можна використовувати фотографію.
Саме тому досвідчений художник може дозволити собі малювати з фото, використовуючи його не як основу для картини, а як допоміжний малюнок. Зазвичай художники використовували власні фото, які називали фотоетюдами. Так робили Едгар Дега, Михайло Врубель, Віктор Борисов-Мусатов та інші. Ці фото були частіше чорно-білими, як графічний малюнок, вони були гарним і надихали самі по собі.
Порівняймо фотоетюди Віктора Борисова-Мусатова з картинами, написаними за допомогою цих етюдів:
Немає коментарів:
Дописати коментар